Біографія Костянтина

«Неможливо змінитися без сили Святого Духа»

Костянтин із тих «колишніх», які, подорослішавши, зрозуміли, у яку пастку вони потрапили. Він намагався вирватися. Самостійно лягав у наркодиспансери, пробував нетрадиційні методи лікування, працетерапію — але все було марно. Те, що шукав, він отримав лише у християнському реабілітаційному центрі.

— «Родом я з міста Хмельницький. Ріс у благополучній родині. Батьки досі є для мене прикладом гарних сімейних стосунків. Незважаючи на це, мене дуже вабила вулиця — їй я віддавав увесь свій час», — розповідає Костя. — «У 13 років почав курити траву. У приятеля був приватний будинок у центрі міста та город, на якому ми вирощували коноплю. Організували її збут, з’явилися гроші — почалися гулянки в нічних клубах, на дискотеках. Потім захотілося чогось нового — і ми перейшли на амфетаміни».

Після школи Костя вступив до університету на гуманітарно-педагогічний факультет. Під час навчання на першому курсі підсів на героїн. За кілька місяців, після того як наркотик раптово зник із міста, перейшов на місцевий опіум. Костя розумів, що став наркоманом, але не хотів прожити так усе життя.

Лікарні, китайська медицина, бабки-шептухи, ворожки, заняття з професором психіатрії (до речі, його ж викладачем) були марними.

— «У 21 рік моє здоров’я було зруйноване. Мене розшукувала міліція за шахрайство. Всі друзі відвернулися, і навіть батьки були близькі до цього. Тоді я вхопився за ще одну можливість — поїхав до Білорусі в соціальний реабілітаційний центр, де лікували за допомогою працетерапії за польською програмою. Через рік повернувся — здавалося, іншою людиною. Батьки були щасливі».

Костя дуже боявся зірватися. Але життя здавалося сірим і нецікавим. Через два роки він знову спробував наркотик — і за шість місяців фактично знищив себе, настільки великою була доза. Він пішов із дому, щоб рідні не бачили його мук.

— «Якось мені зателефонував хлопець, з яким ми починали вживати наркотики. Увесь цей час він коловся і дуже опустився. Уявіть: 24 роки, а в роті — лише два зуби, купа проблем, батьки не хочуть знати, всім винен, всі його шукають. Йому дали термін, а він зміг утекти із зали суду. На якийсь час зник, і раптом дзвонить. Він навіть не свідчив про Бога — ми просто поговорили про життя. Але через цю розмову я побачив роботу Бога. Я відчував, що в його словах є життя. Він радіє. І я сказав, що мені байдуже, де він перебуває, байдуже, чи це організація, секта чи церква — я хочу жити так, як і він. Хочу, щоб всередині мене було життя!»

Таким чином Костя потрапив до християнського реабілітаційного центру. Його направили до чоловічого стаціонару в селі Почуйки. Під час молитви він схилив коліна і сказав лише кілька слів:

— «Господи, пробач мені, бо я грішний…»

— «Тоді я відчув одне: я став чистим і вільним. Моє життя почалося з нового аркуша. Бог наповнив мене Своїм світлом. Неможливо так змінитися без сили Духа Святого».

Після курсу реабілітації Костя сам став служителем реабілітаційного центру. Закінчив університет, став місіонером. Бог дав йому чудову дружину Оксану та довірив служіння в церкві.

Сьогодні Костянтин Мамчур несе дияконське служіння і є відповідальним за Dom Cafe.