Свідоцтво життя Рустама Фатуллаєва доступне на багатьох християнських сайтах. Він рано залишився без батька і багато часу проводив на вулиці, де зіткнувся з її жорстокими законами. Приниження від старших і сильніших сформували його переконання: бути сильним і не поступатися. Відчуваючи злість на світ, Рустам успішно займався спортом і в юному віці здобув авторитет у кримінальному світі.
У дитинстві він шукав правди та справедливості, але згодом сам почав зневажати їх. Життя «за принципом сили» привело його до наркозалежності. У 25 років, стоячи на межі смерті, він зустрів Бога, який подарував йому порятунок і нове життя.
«Я виріс в Азербайджані, в Баку. Після смерті батька (мені тоді було 13) зрозумів, що треба вміти постояти за себе. Пам’ятаю, як в одній із вуличних бійок старші хлопці намагалися поставити мене на коліна. В нашій культурі це було б сильним приниженням, а коли не вийшло, вони сильно побили мене. З того часу зарікся, що ніколи ні перед ким на коліна не стану», — розповідає Рустам.
В підлітковому віці він почав займатися карате, а переїхавши до Києва, потрапив до збірної України. Спортивні успіхи підштовхнули його до прагнення розбагатіти, він зрозумів, щоб мати положення та повагу у суспільстві, недостатньо добре битися.
«Поруч опинилися люди, які прагнули того ж. – Продовжує пастор Рустам. – Спортсмени, колишні в’язні. Ми організовувалися в групи, знаходили тих, хто напівкримінальним шляхом заробляв гроші, і за допомогою сили та зброї пропонували їм «поділитися». Це був період зародження рекету. Я думав, що тисяча доларів зробить мене впевненою в собі людиною, але незабаром зрозумів, як я помилявся… Це був самообман. На той час я мав сотні тисяч доларів готівкою. Вони лежали вдома у звичайних коробках з-під туфель, і я не знав, що з ними робити. В мене вже було все, що могли дати гроші, але очікуваного щастя вони так і не принесли».
«Всередині була порожнеча. На вершині вседозволеності вона зростала і ставала нестерпною», — розповідає Рустам.
Він розмірковував про те, ким він став, про беззмістовність життя, про зло навколо, про те, як люди зраджували сім’ї заради грошей, залишали рідних. Ні в них, ні в ньому самому не було того, що він шукав: доброти, щирості, любові. «Невже це все, що на нас чекає? Якщо життя дане для того, щоб весь час досягати якихось міражів, то яка різниця, коли воно закінчиться, через 50 років чи зараз? Який у цьому сенс?»
Однієї ночі, не витримавши, він вирішив накласти на себе руки, але раптом згадав про Бога. У порожній кімнаті Рустам став на коліна і почав голосно кликати до Того, Кого ще не знав. І був почутий.
Взимку 97-го року Рустама затримали працівники СБУ, завдавши сильних травм. Через деякий час Рустам вийшов на волю. Він вже не був тим крутим хлопцем, якому багато хто заздрив, на якого рівнялись інші.
Я вводив собі великі дози наркотиків, проколовши всі вени на шиї та руках.3 температурою, що не опускалась нижче 39 і без сну ночами, на світанку запитував Бога (ще не знаючи Його): «Навіщо Ти дав мені ще один день? Я ненавиджу своє життя, більше не хочу...»
Мати, яка відвідувала євангельську церкву, запросила віруючих до їхнього дому. Рустам, попри байдужість, зауважив їхню щирість. «Коли вони йшли, я сказав мамі: дай їм грошей. Вони молилися за мене — треба заплатити. Вона відповіла, що вони грошей не беруть, Кажу: «Мамо, я знаю людей – гроші всі беруть». Віруючі – не взяли, і мене це вразило». Після тієї молитви Рустаму стало краще. Він погодився на пропозицію мами піти до церкви.
Під час одного зі служінь у церкві він побачив, що віряни мають те, чого бракувало йому — іскру життя. «Це була радість, яку я відчував у дитинстві. Але думав, що ніколи не зможу стати, як вони». Та саме того дня Бог торкнувся його серця, і Рустам покаявся. «Я вирішив почати життя з чистого аркуша. Тепер мені було байдуже, що скажуть люди. Я пізнав Бога як особистість, і Він простягнув мені руку спасіння».
Після цього він позбувся наркотичної залежності. Бог повністю зцілив його і дав бажання допомагати іншим, таким як був він сам. Сьогодні Рустам — люблячий чоловік, батько трьох дітей і старший пастор церкви «Скинія» (м. Київ).
Повністю свідоцтво можна переглянути в документальному фільмі «Історія церкви» та програмі «Испытанные огнем».
