«Він змінив мою долю»

Сьогодні важко повірити, що ще зовсім нещодавно Олександр був наркоманом, людиною з порушеною психікою, без жодної надії. Тепер поруч із ним — молода, гарна дружина, життя сповнене сенсу, а в серці — бажання допомагати іншим. Це зробив Господь.

Народився Сашко у благополучній родині, захоплювався спортом, але рано спробував «романтику» дворового життя. У 13 років він захопився дискотеками, алкоголем, курінням, наркотиками та крадіжками.

— «Для наркотику потрібні були гроші, і я добував їх незаконним шляхом. І лише з Божої милості не потрапив до в’язниці», — розповідає Сашко.

Він розумів, що з його життям відбувається щось дуже погане, проте заспокоював себе тим, що піде в армію і там «візьме себе в руки». А до цього, мовляв, потрібно спробувати все.

— «У десятому класі я вже займався наркобізнесом, був одержимий ігроманією. У 17 років я вперше вколовся — «куріння трави» вже не задовольняло. В армію я пішов уже з тяжкою нарко- та алкозалежністю».

Звісно, лави Збройних сил не змогли змінити його сутність. Після армії беззаконне життя отримало новий виток. Він перепробував різні види наркотиків, що призвели до порушення психіки та постійних депресій. Декілька разів намагався самостійно кинути, але все було марно.

— «Бог мене якимось дивом беріг: я пережив кілька аварій, після яких дві машини й мотоцикл не підлягали ремонту, а я залишився живим. Люди говорили, що я «народився в сорочці», а я тоді думав, що я «фартовий». Хоча іноді все ж таки звертався до Бога, як бабуся в дитинстві вчила. Щоправда, я рідко дякував Богу, а частіше нарікав і навіть звинувачував Його у своїх проблемах».

Шлях беззаконня привів Олександра до роздоріжжя: рідні дали право вибору — психіатрична лікарня, в’язниця чи реабілітаційний центр. Жоден із варіантів хлопця не влаштовував, і він зарікся, що кине сам. Людської волі вистачило на сім місяців. Після зриву Сашко зрозумів: усе — або так, або так. Він зібрав речі й вирішив їхати до реабілітаційного центру.

До цього він кілька разів уже ходив із мамою до церкви «Спасіння» у місті Василькові.

— «Дорогою до Бучі знайомі порадили заїхати на Кар’єрну, де я й залишився. Вже звідти потрапив на Почуйки, де Бог подарував мені свободу, народив мене згори та хрестив Духом Святим», — згадує Сашко.

Він пройшов реабілітацію й почав допомагати у служінні, а за рік поїхав місіонером до Бахчисарая. Почалося зовсім інше життя: Сашко став служителем у біблійній школі, допомагав пастору новоствореної церкви, відповідав за реабілітацію та молодіжне служіння.

А коли повернувся до Києва, у рідній церкві «Скинія» на нього чекало щось дивовижне. Господь приготував для нього чудову супутницю життя. Юля не має за плечима нічого подібного до того, що пережив Олександр, але щиро любить Господа й служить у церкві перекладачем для братів і сестер з-за кордону, а також є секретарем церкви.

— «Я дуже вдячний Господу! Я бачу Його великі благословення та сильні зміни у своєму житті», — говорить Олександр. — «Бог вже благословив нас дочками Вікою та Мірою, сином Натаном, і я вірю, що й надалі благословлятиме нашу сім’ю».